Сон

Вона  приходила  до  нього  уві  сні
І  ночі  поволі  замінили  їм  дні.
Він  молився,  щоб  вона  прийшла
І  слідом  за  собою  його  повела.

Вона  приходила  до  нього  щоночі.
Йому  подобалися  її  голубі  очі,
Які  часто  зникали  у  темноті,
А  він  залишався  на  самоті.

Вона  приходила  до  нього  і  мовчала  ,
Що  сказати  йому  вона  не  знала
Була  для  нього  дивним  божеством,
Він  для  неї  –  особистим  рабом.

Вона  була  для  нього,  ніби  русалка;
У  волоссі  завжди  заплетена  фіалка.
Вона  була  далека  й  водночас  близька,
А  пісня  її  –  дуже  ніжна  і  дзвінка.

Він  намагався  шукати  її  у  житті,
Щоб  продовжити  щасливі  миті,
Але  вранці  образ  її  ішов  з  голови
І  він  продовжував  свої  молитви.

Він  хотів,  щоб  сон  його  ожив,
Щоб  разом  з  нею  щасливо  жив,  
Йому  хотілося,  щоб  вона  прийшла
І  пісню  свою  йому  заспівала.

У  нього  лишалася  одна  мрія,
Далека  й  нездійсненна  надія,
Що  він  колися  її  знайде
І  сон  нарешті  оживе.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607305
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.09.2015
автор: Роксолана Хомин