Тече ріка, мовчать в’юни,
А очерет пускає пір’я,
Дві долі поруч – я і ти,
В саду духмянім надвечір’я.
Місяць сміється з висоти,
Ридають зорі поміж хмари,
Кохання маєм берегти,
Доки цвітуть ясні стожари…
У пору сяють небеса,
Криниця пахне щедрим літом,
Де доля в зорях зависа,
Своє кохання криє цвітом.
Воно крізь роки пролетить,
Зігріє, як чарівні квіти,
Кохання в серці бережіть,
Тоді нам варто жити й жити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607369
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2015
автор: Віталій Назарук