Збісилися нараз календарі:
Чужу невтішну показали дату.
Я не волію світла ліхтарів,
Мені б проміння в метрику додати.
Кармінну барву ляпнути вустам
І в тон усмішці справити підбори.
Природа жінки, втіхою густа,
Стає з роками скринькою Пандори.
Не зазіхаю юність зупинить,
(Так імпонує мрія про онуків).
З календарями, без кровопролить,
Б’ю ліхтарі з словесної базуки.
Цілую темінь поглядом хмільним.
Інстинкти вільно ляду відхилили
Й спокуса з скриньки треться серед рим.
Ні, я не плачу, сонце, через силу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607375
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2015
автор: Нея