І наші діти не вмиратимуть від ран.
Розриву мін посеред степу й поля.
Нажито вже сюжетів для мільйону драм,
серед яких червоне слово "Воля".
Забудемо те змучене - "війна",
яке кричатиме у душах зниклих поколінь,
для когось це звучатиме - "ціна",
за те що треба вбити чорну тінь.
Та я не хочу смерті сплачувать данину!
Послать її до біса! У пітьму!
Зростить у мирі сильну Україну,
забити розстріли у цинкову труну...
Перебороти все і буть Народом,
Якого сила в єдності мети,
боротися завжди із диким скотом,
без страху з долею іти на ти.
У боротьбі становлення майбутнього життя,
або ми зараз є, або назавтра вже немає,
бо на стежинах істини відсутнє вороття -
воно підтримує...Та іноді вбиває...
І стоячи у крові по коліна,
як скелі непохитні в морі,
Об нас руйнується зрадлива піна,
народжена у каторжній покорі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607515
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.09.2015
автор: Турист