Взялась теплом пора осіння знову,
«Бабине літо» птахою летить,
А я із осінню веду свою розмову,
Як моїй долі, без зими прожить?..
Спадає листя золотисте долу,
Сумують за прожитим знов літа,
Ще з мене не зірвав ніхто підкову,
Тому для мене осінь золота.
Надія в серці і для мене свято,
Ще можу шаленіти поміж хмар,
Надій і мрій живе в душі багато,
Та інколи вкрадається кошмар.
Гоню його противного паскуду,
Бо в моїм серці ще бринить весна.
Я не люблю побілену простуду,
Хай буде осінь, але золота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607565
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.09.2015
автор: Віталій Назарук