Я з онуком в його школу
враз пройшов під древнім кленом:
багато ствольний, ще не кволий,
та наро́слі моцні вени...
Ми знайомі і давно вже,
бо нова де стала школа –
скільки ж років було це, Боже?...
Ген гора стояла гола.
У військовій тут частині
хвацьким хлопцем молоденьким...
Які ж наївні і безвинні –
все листи писали Неньці...
Ось під цим самітнім кленом
на плацу марширували –
дививсь безлистим,... чи зеленим...
вряд з міським автовокзалом.
А тепер тут ціле місто –
стільки люду поселилось...
Лише їдальня не за змістом
одинака полишилась...
14.09.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607567
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2015
автор: Променистий менестрель