Відлетіли мої печалі
із вітрами - в далекі далі...
Осінь злотом гаї вінчає -
я прощаюся - і прощаю.
Отака-бо я в світі вільна:
до самотності - самостійна.
Закружляю в прощальнім танці
з віртуальним-таки коханцем...
Ген тополь спалахнули вежі
В цій осінній палкій пожежі,
А чиїхось докорів стріли
у багатті отім згоріли.
Я самотня в саду танцюю,
квітку жовту в щоку цілую...
Осінь злотом гаї вінчає -
я прощаюся - і прощаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2015
автор: Світла (Імашева Світлана)