Кличе, кличе, не пускає,
Сіромах на відпочинок,
Вічна мрія, не за раєм,
А за вільним рідним краєм,
Де я звожу свій будинок.
І за це не пожалію
Ні пройдисвітів, ні себе,
Бо плекаю сиву мрію,
І, наразі, є надія.
Тільки ЦЕ, наразі, треба.
Як прокинусь, то й порину
У життя своє запекле,
У відродження країни…
Ну, а вже, як не прокинусь,
Хай тоді хоч рай, хоч пекло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607759
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.09.2015
автор: kanan