Так мало слів, коли дійсно є що сказати.
Лиш погляд мій розказує все, що не можна.
І хоч буває нестерпно про це мовчати,
Я намагаюсь, бо правда буде гіркою й тривожною.
Так мало слів, коли всередині через край усе.
І дотик рук моїх передасть більше, ніж треба.
Цей дотик стільки зізнань у собі несе,
А разом з ними і мене підносить до сьомого неба.
Так мало слів, але й без них стає зрозуміло,
Тому стараюсь тримати тебе на відстані.
Коли ти поруч то все, що всередині наболіло,
Без зайвих слів знаходить у цій присутності пристані.
Якби я знала, і навіть хоча б повірила
У слово "ми" і в якесь, хай далеке, майбутнє,
Тоді б, напевне, не просто мовчала і мріяла,
А планувала б наші щасливі будні.
Так мало слів, коли дійсно є, що сказати.
Ховаю погляд, щоби не сипав правди.
Без слів могла би все, що думаю передати,
[b]Якби хоч вірила, що це для тебе щось варте[/b]...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2015
автор: Лика Кот