Ковток води. прозорої, як сльози
Я зроблю і нап'юся досхочу.
Вода ця вічна, як всі бурі й грози.
Нап'юсь її, і далі полечу.
Розмахуючи крилами, я буду
Дивитись вниз із висоти птахІв.
Дивитись, як снують повсюду люди,
Як деякі з них падають з дахів.
Життя коротке, навіть двісті рОків
Ніщо порівняно з мільярдами Землі.
Ми робим крок за кроком кроки,
Але вони всі не туди і всі малі.
Я думаю, що людство схаменеться,
Колись, можливо, через сотні літ.
Тоді багато хто води нап'ється,
І люди будуть мати менше бід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607818
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.09.2015
автор: Інфант