Зачаровано... Тривожно... Мов в гіпнозі
я до Тебе йду.... І ось уже не в змозі
опиратись Силі Зваби ні на мить!
Бо Вогнем жертовним знову так горить:
і душа, і тіло, й розум.... Ну ж бо - спіть!
Піддавайтесь! Віддавайтесь так безвільно,
думи, мріям цим блаженним.... Божевільним!
Хай полонять світ беззбройний до останку!
Хай із панни роблять чемну полонянку...
...Ти ж горіла ними, вільна бранко?!....
І на атоми.... клітинки... суть основ
розчиняє Всесвіт ця жага-любов
у Вогні священнім в діамант сплавляє
те, що ділить в два, безмежно розділяє...
.........................................................
...Як межа безумств нас гарно оправляє!....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2015
автор: Мар’я Гафінець