Дочекаюсь, як Вихор підвіє
ту малесеньку курку рябеньку
і під серцем яєчко тепленьке
я носитиму. Ні, не розіб"ю! -
Мов води в рот набравши, терпляче
не загляну за пазуху, наче
щось священне його берегтиму
й в ніч дев"яту маленького вийму -
Волохатика і Балува́нця,
Бісеня, Чортеня - мого бранця.
Вередливе, маленьке Страшко,
йди під піч - там твій дім, молочко.
Я плекатиму ніжно, Щасливцю,
милий Капосник, мій Годованцю.
Бешкетуй! Грюкай вікнами! Грайся!..
...лиш не йди, взявши нишком ти щастя...
Буду тво́ю прихильність шукати
і Домасю твою шанувати.
Ми вогонь той живий збережемо
і ладненько гуртом заживемо:
ти із Домцею, Чур гордовитий,
Доля й Рід наш, здоров"ям налитий.
..лиш сусідам ти заздрим не дайся!
Що слабо́ собі виносить щастя?!
Так, у пазусі тре, губи зводить -
з яйка вже Бісеня верховодить...
Але ж скільки від нього добра!
...коли є в серці крапля тепла....
////////////////////////////////////////
[i]*за народним повір"ям Домовичка можна виростити, якщо знайти маленьке чорне яйце від рябої курки, підвіяної Вихором та носити його не підглядаючи і не розмовляючи дев"ять діб за пазухою.
*Домовик - оберіг родинного вогнища, затишку, добробуту...і великий бешкетник, якщо не знайти до нього правильного підходу))
*іноді Домовик приводить собі під піч дружину - Домцю, у добрих справах їм допомагають добрий дух Чур та Берегиня (Доля)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607893
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2015
автор: Мар’я Гафінець