Розлити біль у недобиті склянки,
залишити на ніч в саду, щоб вистигав,
його проводити у вирій на світанку,
з туманами щоб вгору відлітав.
Дивитися, чи, може, дивуватись,
який він легкий, спритний, милий став!
Із ним, як з тими птахами прощатись,
які вже не повернуться, щоб знав!
А головне, щоб взимку не приспати
свій любий біль до світлої весни,
навчись сердечно все йому прощати,
і не лише йому, собі і всім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607898
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.09.2015
автор: Олена Акіко