О Господи,чого іде війна?
Немов дощем,земля святиться кров'ю,
Там плаче мати,мати неодна
Де смерть дорогу стелить мов по морю.
Іде,не оглядаючись назад,
В вулканній лаві дихає жагою.
Вогнем пекучим обніма солдат
Туманом чорним ляже над рілльою.
Мов не живу,укриє морок землю
Вогнем оближе сонце й небеса.
Де кров і сльози виплете у ремінь:
Чом не сотвориш,Боже,чудеса?
Чого не чуєш стогону людського
Мов землетрусу,поштовхи земні?
Чого не бачиш смерті сина свого
У вічності рахуєш дні сумні.
О Господи,чого іде війна?
Ти зупини її,народ тебе благає
В гріху земному потопа вона
В гріху чужому праведник вмирає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2015
автор: Леся Утриско