Михайлівською стишено іду -
о, голос міста - звуки піаніно...
Тут осінь ходить з вереснем в ладУ,
і я її зустріну неодмінно.
Ми будем милуватися чудним
пейзажем, що художник невідомий
У мить натхнення дивного створив,-
а той пейзаж - до болю нам знайомий.
А потім підем на Старий бульвар:
б'ють водограї сріберно-холодні,
І крони кленів, і суцвіття хмар
так гармонійно лагідні сьогодні.
Із п'єдесталу давнього зорить
маестро Пушкін вічності очима.
"Спинись, о мить, життя чудесна мить,
ти неповторна, дивна, невловима..."
Останні квіти в парку одцвіли,
Майдан Соборний дзвонами стрічає,
На ратуші - куранти загули,
і осінь по Михайлівській гуляє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607994
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.09.2015
автор: Світла (Імашева Світлана)