Небесне поле, всіяне зірками,
як росами, на трав'яних полях,
а поміж ними височить над нами
віками битий чумаками шлях.
Його із Воза посипали сіллю.
І досі є Малий, Великий Віз
обабіч онімілого довкілля
у кронах білих, наче сіль, беріз.
Блукають хмари чорними ночами,
а у ясні – солоні роси п'ють,
политі потом тими чумаками,
що битою дорогою ідуть.
А на зорі, упоєне озоном,
іде по небу сонце навпрошки
і на ходу вилизує червоне,
де між полями їдуть козаки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607996
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.09.2015
автор: I.Teрен