Україно, печале моя,
Моя в лузі червона калина.
Ти, як ночами спів солов'я,
Як у полі чужому билина.
Україно, надіє моя,
Притулюсь до грудей, як дитина.
Не розвіється слава твоя,
Доки маєш ти рідного сина.
Ще не вбили усіх байстрюки,
І не вбють, не можливо убити.
Доки світять нам з неба зірки,
Доки можеш героїв родити.
І хоч серденько ниє моє,
Ой нелегка була ж в тебе доля.
Та Ти будеш Вітчизно… бо є
На це воля… у нашого Бога.
Не того, що привели ж.ди,
Аби нас, як бурян затоптати.
А того, що учив нас завжди,
Свою гідність і честь відстояти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608006
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.09.2015
автор: Дід Миколай