Холоне кров і застигає в жилах,
Геть розривають голову думки…
То мати… застогнала… затужила…
Бо ж перед нею – син, та ще й який!..
Лиш чверть століття доля відлічила…
Чому ж так рано промінь його згас?
А був завжди хлопчина – молодчина,
Та ось війна. Зруйновано Донбас.
І він поїхав ворога карати,
Щоб віроломний напад зупинить
Того. хто називавсь недавно «братом»,
Тепер війни багаття запалив…
У горі тоне Україна-ненька,
Тріщать від того плечі матерів…
«А ще ж недавно бігав син маленьким,
Тепер, неначе свічечка, згорів.»
І знов думки матусю допікають:
Чому її покарано й дитя?
Сльоза з ікони тихо теж стікала:
«Він Україні рятував життя!»
3.09.2015.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608093
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 20.09.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)