-О небо,небо,чом сумуєш?
І громом схлипуєш .Чому?
Що ж трапилось,що все руйнуєш,
Ховаєш кольори в пітьму.
І де ж то й вітер заховався.
Чом сльози твої не втира.
Він, що від тебе відцурався?
А сонце ,чом не визира.
-Та я не плачу,й не сумую,
а сонце з вітром торохтить.
Свій дощик осені дарую,
Бо так просила їй спустить
хоч трішечки води,краплину,
Щоб барв додати,кольорів.
Намалювать свою картину-
Осінніх, теплих почуттів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2015
автор: Альонушка