Україно! Рідна мати!
Чи як тебе там величати?!
Що кров’ю вмила ти лице
І з рук твоїх уже тече.
Україно! Рідна Нене!
Як боляче мені за тебе
Й дивитися, як гине твій син,
Хоча він в тебе ще не один!
Україно! Моя кохана!
В тебе тепер глибока рана
І заживе не через рік чи два
Та знай, що ти є не одна!
Україно! Мій рідний край!
Тепер в крові той коровай,
Шо ним гостинно ти приймала...
Боюсь, щоб оббезсилена не впала.
Україно! Моя Батьківщино!
За тебе йде війна невпинно!
За тебе хтось життя віддає,
А хтось - на захист не стає.
Україно! Край скорботи!
Знай, що в тебе є патріоти,
Що можемо за тебе постояти,
А треба буде – то життя віддати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608115
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.09.2015
автор: Роксолана Хомин