І що варте життя без любові,
Це немов без квітів весна.
Це немов немає слів у мові,
Лиш не вловима сіра тишина.
Ми так живем, немов життя нема,
Клопоти довкола й в голові.
Немов ти один, немов вона одна,
Та стіни довкола пусті.
Не помічаємо сонця у день,
Ні зірок що сяють уночі.
Дивимось на людину як на мішень,
До неї підбираючи ключі.
І що нам люди їх проблеми,
У нас своє життя свій світ.
Підпорядковуємо буденність у системи,
І так живем ми сотні літ.
Шукаєм ідеал в неідеальних людях,
Чи пробуєм його створити власноруч.
Забуваємо про те що б’ється в грудях,
Про неповторний й ніжний його стук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608117
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2015
автор: 333