Ти кохаєш її, вона іншого любить,
А той ще когось... може, і це без кінця.
Так любов між людьми недолюблена блудить,
Розбиваючи щастя й тендітні серця.
Скільки горя і мук від простого кохання,
А життя переверне, як вітром скирту,
Погостює й чкурне, підморгне на прощання,
І не клич його вже, воно в іншім саду.
Як його зберегти? Де його заховати,
Щоб ніхто не знайшов і не вкрав уночі?
Вже й рушницю купив, бо не можу більш спати,
Стережу кожну мить від кохання ключі.
Якось довго стояв на сторожі, з обіду
В свою скриню заглянув і враз обімлів:
Із-під варти втекло, не залишивши й сліду,
Без кохання тепер я навік овдовів.
Чи знайду я його, чи не варто шукати?
Може, там йому краще, ніж в скрині моїй?
Хай летить в інший край, буде що пригадати, Знайде інше мене, не втрачаю надій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2015
автор: Віктор Гала