Ставиш крапку?…Так от просто?!
Розум чистий – голий, босий
В небуття жалю не просить.
По жнивах стерня з колосся
Ріже – ранить. Ніч і Ранок.
Натще біль – дим на сніданок.
Всі знання схилились в пояс -
Відчуття подали голос,
Скривдили, залізли в Душу.
Крик завмер і сльози душать.
Навігація у часі.
Забарилися напасті.
Не здійснилися. Не збулись.
Все забуте озирнулось.
Зіп’ялось, припхалось в гості.
Муку притягнуло стосом.
Так от просто…
Нема злості.
Ставиш крапку?
Здрастуй, Осінь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2015
автор: ABIV