Доброго дня, шановні читачі.
Навіть не знаю з чого почати…В голові суцільний безлад. Я навіть більше скажу – там каша. Думки, переживання, приховані емоції – головні її інгредієнти, залиті меланхолічним настроєм і проварені на повільному вогні зневіри. Замість спецій і приправ – гіркий відчай і солоний сум. Здається, що мені не вистачить слів, папера і запасів чорнила у ручці, щоб описати все те, що відбувається у моєму власному світі….
Життя – це зебра, фортепіано…Чорні і білі полоси…Та де там?? – це чорний квадрат Малевича… Втікаючи від одного кутка, потрапляєш в інший…Б*єшся щосили об його стінки руками, ногами, намагаєшся видряпатися за його межі, але все марно…Жодного проблиску світлої фарби…
Всі повторюють (чи то з ввічливості, чи дійсно для підтримки): “Варто лише почекати і чорна полоса стане щасливою смугою”. А скільки ж доведеться чекати? Місяць, два…рік, а не дай Боже ціле життя??? Ціле життя чекати, що стане легше, що пощастить…Звичайно, Всевишній посилає нам колючі випробування не без причини – хоче перевірити нашу життєву витривалість, сміливість, силу…А якщо я провалю цей іспит?? Що тоді буде зі мною? Буду коротати дні в сірій самотності, без омріяної роботи, буду ніким – невдахою хіба що…
Думки..Думки…Ви доводите мене до божевілля…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2015
автор: *Марічка*