Надвечір’я. День погас черговий, трудовий.
Пляшка самогону і черства скоринка.
Про вчорашнє забувай. Про завтрашнє не мрій.
Ти у цьому світі лиш легка пір’їнка.
* * *
Щасливий той, хто вибравши свободу,
Не б’є поклони заходу і сходу.
Хто часу не втрачаючи даремно,
Живе життям бурхливим і буремним,
Й долаючи напасті, болі і знегоди,
Вино іскристе п’є, а не холодну воду.
* * *
Океан із краплин.
Материк із пилин.
Та й поява твоя і відхід непомітні.
Що для Всесвіту тіла твого часоплин?
То лиш наносекунда у межах століття.
16.12.2013р.
* * *
Тримаючи країну під своєю дланню,
У бідних відбираючи сухар останній,
Ти думаєш: “впіймав жар-птицю й вирвав пір’я,
Щоб бранкою жила у тебе на подвір’ї”.
Коли ж настане час збиратись в путь останню,
Не порятують ні молитви, ні волання.
І не візьмеш на той світ в торбу Межигір’я,
Ні горщик золотий, ані жар-птиці пір’я.
26.12. 2013р.
* * *
Ще вчора Мерседеса мав. Мав на Канарах віллу,
Безмірно був багатий. В сили свої вірив.
Та якось вранці кілер пострілом умілим
Подарував труну. І з чорного граніту брилу.
30.12. 2013р.
* * *
Краще бути бідним, що лишився хати.
Спати під парканом і недоїдати.
Краще гризти кістку із найкращим другом,
Аніж з рук бандитів подаяння брати.
30.12.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2015
автор: євген