Я впав у обійми сухої трави, а наді мною тужливо шуміла липа.
Згадавсь Тичина: "Кохана спить...
кохана спить..."
А зараз я навік засну. Не дивно,
що не пече тепер мені у грудях. Я -- воїн. Біль для мене -- ближній друг.
І чи згадають, чи забудуть --
однаково.
Я виконав свій жереб тут.
Хай на руках кривавих валькірі́я несе мене в чертог моїх вояк-братів.
А я поди́влюсь як ворожа спина прогнеться під важкий, чужий батіг.
А я впаду в обійми зжовклої трави, відкривши Сонцю свою діру у грудях.
"Ви знаєте як липа шелестить ?..." Я знаю. І це останнє, що я чую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608435
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 21.09.2015
автор: Олька Оленька