Ми з тобою сновиди. Нам сниться однаковий сон.
Не відпустить із тіл, тож виходимо хоч би із вікон
Ми злочинці, бо в снах не царює туземний закон
Ми втікаєм, бо дійсність нам гострі показує ікла
Наслухаєм хорали нічниць. Ринв бадьорий тромбон.
Ми, як звірі нічні, в пору цю покидаємо нори.
По жорсткій черепиці триває цей наш марафон
Ритми наших сердець заплітаються в свінг непокори
Попід нами внизу розцвітають колючі дроти
Як підбиті птахи розлітаються нотнії стани
Ми повстанці і вже це повстання ніяк не спинить,
Ми не маємо куль, та мистецтвом повстанем
Ми сновиди. Ми бачим майбутнє раніше за всіх
Чуєм пісню весни між громами симфонії смерті
Хай же нову добу знаменує собою наш свінг
І нічого, що пальці до крові, до кості подерті
То нічого, що нас занесуть у забутий архів
Що раніше за всіх у тіснотах мансарди помремо
Метеором наш сон мироносний над світом горів,
Ми не раз з сновидінь у майбутнє дуетом вернемо
18.08.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608539
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 22.09.2015
автор: Віталій Стецула