Вийшов у море. І в очах потонув.
Вітрила надій - тільки вперед,
я все пам*ятаю. Я не забув,
від мряки нічної сховаю у плед.
Через шторми життя. Без страху і сліз,
по хвилях високих. Пристрасті. Мрій.
Постійно угору. Різко униз -
я із тобою. Проти стихій.
Бій без кінця. Перемога у серці -
ти прикриваєш мОю спинУ,
з долею знов. У запеклому герці -
спробуєм меду. Надіп*єм полину.
Впевнений в нас. Корабель із думок,
море страшне. Лиш на картинах -
тому не здаюсь. Зовсім промок
на морській глибині. На валів вершинах...
Це буря звичайна. Таких мільйони,
від них не сховатися за мури причалів.
Таке вже кохання. Дивні закони -
у хаосі дій круговерть ритуалів.
Вітер затихне. Настане штиль.
Небо відкриється і палючим дощем -
сонце освітить десятки миль,
які ми пройшли. Під незримим плащем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2015
автор: Турист