Де були ті дні,
у які ми зачинили
свої домівки
і більше туди
не потрапляли
де були ті дні,
у які ми ховали
й ховались,
немов
покремсані
борсуки
мовчання розбивалось
у наших серцях,
немов
смертельно зранений
старий,
який падав з найвищої скелі
де були ті дні,
у які ми турбувати свої вуста,
хоча просто варто було
зникати
як сонцю
як місяцю
як траві
як ледь тліючим вуглинкам
під вітром байдужості
як комахам,
перед останнім
світлом
відступу.
як чорному мародеру,
який не знає смертельної
утіхи.
як останньому богу цього всесвіту,
що не відчуває
власної тіні.
[перед осінню
завжди осінь
тільки
під мушкетом
літа.]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608576
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.09.2015
автор: Immortal