Всередині у мене зараз тиша,
Час зупинився і чомусь завмер.
І я не хочу, щоби він скоріше
Усе у пам'яті і серці стер.
Я хочу тихо попросити в Бога,
Щоб він продовжив, розтягнув цю мить,
Щоб пам'ятали ми ще довго-довго,
Як разом із тобою вдвох були,
Щоб в пам'яті лишилися хвилини,
Коли щока торкалася щоки,
Щоб наче в казці вилились в години,
Години вічності, наснаги і краси.
Я так хотіла би завмерти і заснути,
Не відчувать, не дихать, хоч жива,
Не бачити, не знати і не чути
Майбутнього, в якому нас нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2015
автор: Irusia