Це не правила, не підрахунок, не математика.
Це значно більше…
П‘ять.
Зміни в її житті відбуваються на краще.
Здавалося б, як непросто знайти щось підходяще
Для життя (щоб не тримати в руках останню гривню) і для душі.
Дівчинка рідко пише тепер вірші.
Рідко, однак досі пише.
Гостре перо затупилося. Замість того – точніший слух, влучніший зір –
Руку ж тримати треба завжди на пульсі. Вір не вір,
А час шліфує так, щоб можна від подиву тріснути.
Чотири.
Літо майже скінчилося. Не знаю як бути далі –
Чи залишити ці рідні, теплі місця і котитись подалі,
Чи змінити все кардинально, щоб кипів мозок.
Може…
Відкривати нові світи – хіба уві сні чи в уяві,
Додавати до списку декілька мрій простих, приземлених, кучерявих.
Ні фіга не робити щоби хоч півмрії здійснилося,
Боже, хай би мені все це тільки наснилося…
Три.
Я живу, наче думаю, що не виживу.
Тримаю вдачу за короткий рукав, що от-от вислизне
З-під моїх втомлених і замучених рук.
Життя – то нескінченний перелік власних формул та сполук,
А моє – помилкова гіпотеза. Соромно навіть…
Зовсім немає часу побути з собою віч-на-віч,
Переслухати запилені старі касети на сіренькому плеєрі,
Подзвонити на радіо і почути (о, Господи!) свій голос в ефірі.
Два.
Знаєш, буває така затяжна депресія, ну прямо таки депресія,
І що не день – то унікальна версія.
Наче тебе зранку в четвер рубануло електрошком,
І вставати зранку немає сенсу, бо сенс втратився ненароком.
Дурні уроки! Ідіотські уроки показує нам життя,
Я не вірю, ховаюся, як маленьке наївне дитя.
Так буває, як без попередження в море кидають того, хто не вміє плавати.
Найперше правило - жодних правил…
Один.
То є відлік, першопричина, початок, основа основ,
Дівчинка пише вірші – сліпить її любов.
Осліпляє точніше... До початку кінця часу стає менше.
Стираються історії повідомлень (бачила, як він бреше?)
Осінь дарує їй дощі замість сліз,
Гріє руки і холодить ніс.
Нащо, Боже, ти у світ мене цей приніс?
Чи ж я виживу?
© (авт. - 2015)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608676
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2015
автор: VOSKRESENSKA