Ні, я не хочу осінь зустрічати.
і про барвисті схили всоте не пиши...
О, так! - щороку варт її благословляти...
Благословляй, та в мій бік не гріши.
Бо я не хочу осінь зустрічати.
Ти кажеш тепла... а тут в душі мете...
Готуй свої особливо блискучі лати,
лиш не згори від іскор... і не клич мене.
Мені миліша самота, ніж осінь...
Не вийду – за листя серце й так болить...
Мені й у спокої не тісно зовсім,
із вікон краще видно небес блакить.
Ні, не здалась я... я втомилася до краю.
І що мені до тих банальних сліз дощу...
Тут помираю від чуття - важливе щось втрачаю...
Не клич мене... я осінь вже давно в душі ношу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608699
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2015
автор: Яна Бім