Давайте скажемо сьогодні,
що завтра більше не настане,
і каяття, нехай не в моді,
забудеться, як все погане.
Одразу стануть всі ласкаві,
сміливі, добрі, геть не злі,
припиняться смішки лукаві,
ніхто не буде в самоті.
Всю правду скажемо коханим,
знайомим, друзям чи рідні,
ніхто не буде більш поганим
на цій вируючій Землі.
Згорять мільйони чи мільярди
купюр аби зігріть тіла,
бо не буде на милі, ярди
ні бідняка, ні багача.
Усі постануть серед рівних,
і згасне відгомін всіх війн,
а чи сімейних, чи всесвітніх,
буде лиш подих наших мрій.
А ще серця заб'ються разом,
зігравши пісні апогей,
щасливими стануть одразу
усі і кожен із людей.
Якщо для щастя небагато
нам треба, лише знати,
що завтра більше не настане,
чи готуватися вмирати?
Живіть сьогоднішнім моментом,
не бійтесь власних почуттів,
запам’ятайте краще кредо:
"Усе б зумів, лише б хотів!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608729
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.09.2015
автор: Настасья Вікторівна