Ми ішли, як в тумані стільки років, в омані
своїх власних фантазій, ми губились щораз.
Понад хмари небесні, всі бажання тілесні,
і духовні, й сердечні проганяли не раз.
Ми щоразу вагались, але знов заплітались
у тугі візерунки наші різні шляхи.
Але в тих візерунках були дружні стосунки,
бо все інше відкрити заважали страхи.
Та прийшов час зізнання, нам набридло чекання,
і питання: Щасливим як зробити себе?
І травневої ночі, нам відкрилися очі...
Тож, з днем виходу з тіні, я вітаю тебе!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2015
автор: Юлія Сніжна