Наступає пустеля і сходимо ми на пісок,
Колісниці вітрів засипають протоптану стежку.
Пірамідам, джерелам і людям - свій строк
А за ними сплітаються нові, незнані мережки.
І самотня ця путь, одинокий і голос в пустелі,
І блукать сорок літ у своїх і чужих міражах.
Проводжать каравани в піснях невеселих,
Мудрість слів по пилинці збирать у віршах
Вибір тільки один: правди манну шукать чи омани,
В арабесках років загубитись чи далі піти.
Бачить Бога лице, а чи тільки самого шайтана,
Бути витоком чи всохлим руслом німої ріки.
Та, якої подоби б не мав, шлях який би не міряв
Всім солона вода Мертвомор’я в обличчя дихне.
Та залишу собі ще таємну і радісну віру,
Що із моїх слідів по мені ще оазис зросте
17.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608966
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.09.2015
автор: Віталій Стецула