Брязгають люстри
Камінці цокотять,
Як келихи на святі
Без тостів
З театральних помостів
Я зіграю
Ти відчуєш
Підшкірно.
Скрещені мізинці, як у дитинстві
Неслухняні пальці
В очікуванні,
Коли вже можна аплодувати
Гучно,
Зтираючи долоні
Холодні,
Як завжди
Напої
Опісля в антракті
Для тебе із додадотковим льодом
І мурашки під сподом
Як завпом -
То ангіна.
Як потроху -
То не нап'єшся.
Ти жадібно
Розкусуєш лід
Ковтаєш.
Хворієш.
Лихоманил.
Лихо маниш-
Лихо маєш.
Знову на сцені
Ближче до глядача
Холодний антракт,
Тепер згаряча
Запалю емоційне багаття.
Ти в епіцентрі
Театру одного актора
Одного глядача
Спостерігача
І наглядача
Спецефекти
Спецафекти
Буде пекти,
Як в справжньому пеклі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608981
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2015
автор: Діва Амброзія