Летіла ластівка, летіла
Через ліси, моря, поля,
Несла і душу свою, й тіло,
Домівку бачила здаля.
Вона давно цього чекала
І навіть марила у сні,
Не дні – години рахувала.
Тепер завдячує весні.
Земля і пахне, і парує,
Крилу наснаги додає.
Любові вибір і добру є –
В гніздо б потрапити своє.
Воно єдине й найтепліше –
Там ластів’яти перший зойк,
Тому воно і найрідніше,
Бо хто відчув це хоч разок,
Той знає інші ціни й цілі –
Приходить все це із життям.
І ластівка, що уціліла,
Те саме скаже. Це затям.
Летіла ластівка, летіла
З весною разом на крилі,
Несла і душу свою, й тіло,
Щоб стати втіхою мені.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609017
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.09.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)