Розорення, руїни, биті шиби...
Жорстоке людство котиться до дна.
Стає душа, роз'ятрена, на ди́би
Куди не плюнь - украй земля брудна.
Кому віддався світ? Чому зада́рма?
Клекоче гучно мнимий пустодзвін...
І день у день готуються плацдарми,
Куди не глянь - суцільна купа мін.
Невже війна і є кінця предтеча?
Ми втратили вінець першооснов...
У серці теж нестримна дорожнеча?
Які тарифи нині на любов?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609072
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.09.2015
автор: Уляна Яресько