Коли горить свіча
В зимову ніч холодну,
А в пору у спекотну
Холодна є вода,
То неприємність кожна
Відступить, неодмінно,
Зерно впаде достигле
Поету в жернова.
Коли у серці жар
Й вогонь палає щирий.
Коли свій Божий дар
В долоні покладеш
Й метеликом відпустиш
У світ, у світ широкий
Лети, лети метелик,
І віршем повертайсь.
А на плече листочок
Осінній тихо ляже.
І в цій красі буденній
Побачиш неземну,
У слово зарифмуєш
І за водою пустиш.
Пливи, пливи, листочок,
Корабликом пливи –
Багатою ти будеш
І істину пізнаєш.
В сто крат те повернеться,
Що людям віддаси.
Коли в спекотну пору
Останню краплю в кухлику,
Останню ту краплинку
У слово переллєш.
Багатою ти будеш -
Ніною Багатою,
Джерельною водою
І вогником в печі,
І сіллю землі рідної,
Ії душею й совістю,
Корабликом із осені,
Й метеликом в руці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2015
автор: Тетяна Акименко