Політика, політика, політика...
Ввімкнеш телевізор – все те ж,
Вся розмова – базар і без етики,
І «Чорне люстерко» без меж.
Корупція, корупція, корупція...
А в цюпі ніхто не сидить.
У владному колі – деструкція,.
В судах все за гроші кипить...
Реформи, реформи, реформи –
Щоденно в ефірі висить...
І смуток в серцях наших чорний,
Бо нащо бездіючи вить?
Підеш до любого чиновника,
Щоб довідку взяти якусь,
То ніженьки стопчеш і мовоньку
За правду відніме той жмусь.
Ну створили поліцію – слава!
А менти ставять шпильки її.
Та не може так жити держава,
Коли йдуть за наживу бої.
І так, де не глянеш – галоша...
Стоїть все на місці, мов пень
Де воля, владики хороші?
І де ж той обіцяний день?
Коли ота правда засяє,
І голову гідрі знесуть...?
Якщо – що робити не знаєм...
Хай інші до влади ідуть!
В нас є в Україні учені,
І кращі новітні сини...
То ж дайте в їх руки знамено,
Можливо, щось зроблять вони.
А ні, знов по колу до цілі
Й прийдуть патріоти одні:
Розумні, безстрашні, умілі
Без хвиль революцій й бійні.
А ви йдіть тихенько додому,
Сушіть крадути сухарі...
Від вас на зубах вже оскома,
Бо кепські із вас плугарі.
Один президент щось старається...
Та й це тільки видимість нам.
Вкраїна з війною всихається,
Продажний жиріє бидлам.
Де воля тверда непохитна?
Де чесність, закон для гидот?
Якщо вже дорвавсь до корита...
То вірно працюй на народ!
12.09.15р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609089
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.09.2015
автор: Василь Дальнич