Серед ночі зірвуться птахи
голосніше мовчатиме тиша
І лише гостроокі серпи
підкрадаються ближче і ближче
Пахне жінкою млосна пітьма
розімліла від шепоту лона
І полискує сяйво стегна
як вино у бокалі прозоре
Дивні вигони
дивна спіраль
на якій уривається простір
І пекучий пронизливий жаль
огортає дерева під осінь
Пальці жадібно пестять траву
спокушаючи жінку росою
А на ранок у ліжку знайдуть
лиш дихання
забуте тобою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2015
автор: Валентин Терлецький