Ви - дерева мої, якорями занурені в хмари
Я рибак, що бажає піймати химерний улов
В сіті листу зібрать Сонцеокого князя примари
І зіткати із них непроникного світла покров
Ви - дерева мої, парусами закохані в казку
Острів Юності манить все більше і вас, і мене
Я той плащ світляний виміняв би на ласку
Вітру мудрого, що нас домів, дорогі, принесе
Ви - дерева мої, зелен-весла поволі марніють
Не шторми вороги, а осінній притишений штиль
Хай нуртують соки, будять весни свою веремію,
Щоби хвиль підкорить ще нездоланий шпиль
Ви - дерева мої, від дитинства мого побратими
Мрії визріли вже, наче ваші солодкі плоди
Залишити пора пристань, де ми були молодими
Щоб в безсмертя прокласти зелені мости
19.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609185
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.09.2015
автор: Віталій Стецула