Розірвались корали. Намистини
Покотились долівкою з сумом...
Ти бажаєш зрікатися Істини?
Це мені не потрібно. Подумай,
Що ти можеш залагодить зреченням?
Не збереш у долоні кохання.
Все кінчається. Всі ми приречені
Пити чару, неначе востаннє...
А розірвана Істина Правдами
По приватних кишенях розходиться.
Не по правилах, ой, не по правилах
"Догравати" кохання доводиться...
Тож омийся сльозами розлучними,
Як-то водиться в царстві жіночому!..
Не зрікайся. Вже краще відмучитись.
Так буває. Хоч ми і не хочемо...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092510404
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2015
автор: Серго Сокольник