Я зав'яжу очі хусткою туману,
І обступить память - жалива трава,
Як же мене важко милий одурманив,
Що сповнились злоби серце й голова
Як гірчить прокляте яблуко Адама,
Я не знаю зовсім, де добро, де зло,
Він - моя стигмата, незагойна рана,
Що уже й до Нави горе підвело.
Я вуста зашию ниткою прокльону
Обплітай мерщій же, сестро-омело
Підіймайся, гніве, покриком воронним
І затьмар моєму любому чоло.
Хай його сопілка обернеться змієм,
І мій відчай влиє під саме ребро.
Як мене кохати більше він не вміє,
То моє відьмацтво - вірне ремесло.
Мій тепер володар - місяць вовкулаки
І отрута в жилах чорна закипа,
Хай гадюки-трави зітруть мої знаки,
Хай піде любов, прийде ворожба!
20.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609422
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 26.09.2015
автор: Віталій Стецула