Історія полюбляє повторюватися. А тим більше, якщо самі люди стають на ті ж граблі, отримують по лобі, чухаються та йдуть далі, ніби так воно і мало би бути. Ще вчора ми насміхалися з перлів Міколи Яновіча. Його «бімби», «потнякі», «кровосісі» розривали інтернет . А сьогодні нас все влаштовує?
Політики щоденно з трибуни Верховної Ради, на брифінгах, під час інтерв’ю калічать мову, як тільки хочуть. Але ж вони «наші», на відміну від «папєрєдніків», то не маємо ніякого права їх критикувати?!! Пан Аваков на відкритті набору до поліції в Івано-Франківську на запитання журналістки щодо інцинденту в Львові (місцевий активіст подав на нього до суду з вимогою зобов'язати МВС надати автентичний переклад державною мовою виступу міністра внутрішніх справ) відповів: «... ва Львові я виключно українською мовою розмовлял также, як і зараз. Львів"яне бивають тоже дурні, вибачте, як і дурні харків"яни. І взагалі бивають люди разні. Да? Але, слухайте мене, але, якшо ви мєня розумієте українською мовою, чи я говорю російською мовою. Це головне, шо ви мєня розумієте». Те, що трохи купи не тримається – то таке. Головне - переконати всіх: саме така мова – і є правильною. Все інше – від лукавого.
Кумедні спроби деяких російськомовних парламентарів і урядовців зазвучати солов’їною, бо народ «трєбуєть» - як безпорадне барахкання каченяти в болоті. Деколи хочеться крикнути: «Та говори вже російською, бо слухати гидко!» Одного не розумію: чому абітурієнти мають здавати тести з рідної мови, а претенденти на місця у владі - ні! 20 травня 2015 року у Верховній Раді України парламентська коаліція провалила законодавчу ініціятиву депутатів міжфракційного об`єднання ВО "Свобода" № 1201 про внесення змін до Закону України "Про державну службу" (щодо обов`язкового володіння українською мовою посадовими та службовими особами органів державної влади). Ясно, як божий день: нема бажання – не буде і результату. Отже, всі обіцянки захищати українську мову і сприяти її розвитку не варті дірки від бублика. А це мене просто добило: «Щоб не бути глухим і німим у сучасному світі, треба володіти мовою глобального спілкування – англійською. І зараз ми готуємо програму цієї глобалізації - розширення і можливості для її вивчення… для деяких громадян буде обов`язковим знання англійської мови, зокрема, це стосуватиметься деяких категорій державних службовців» (з виступу Петра Порошенка перед випускниками Національного університету України "Києво-Могилянська академія") . Тобто, рідної ще не вивчили, а беремося за англійську. А, ну так, ми ж до Європи йдемо. Правда не знаю, чи встигнемо до другого пришестя, адже в європейських країнах спілкування мовою агресора і незнання своєї – нонсенс. А як щодо Тарасового заклику «І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь»? Шкода, що для наших можновладців безсмертні слова Кобзаря – це лише шкільний віршик або надпис на пам’ятнику. Ще, мабуть, їм дуже подобалися рядки з «Кавказу», які декламував Сергій Нігоян, але тільки тому, що з гаслом «Борітеся – поборете!» повстанці вигнали з країни бісівське кодло, звільнивши таким чином для них золоті унітази.
Не знаю, чим відрізняється аваківський «вібух» від азірівської «бімби»… Звісно, різниця у значенні слів є, але я ж не про те. Символічний приклад у словнику Грінченка до слова бомба: «Ой летить бомба з московського поля та посеред Січі впала»(історична пісня).
Наостанок звертаюся до міністра, для якого, очевидно, не лише львів’яни і харків’яни дурні, але і весь народ:«Громадський активіст Святослав Літинський подав на вас, пане Арсене, до суду не для того, аби, як ви сказали, «віпєндріцця», а щоб довести: є в Україні небайдужі люди, і вони не будуть спокійно слухати нісенітниці з уст тих, кому довірили владу!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2015
автор: Уляна Яресько