Тихий вечір умів
точно зміряти пульс
у старезних домів.
Чом мене не навчив?
З простими замками
у них дерев'яна душа,
що загубила з роками
вірний зоряний шлях.
Їх серця із граніту
так чекають тепла
і весняного вітру.
Куди їх юність втекла?
Наче зорі колючі в старості,
вікна - чорними дірами;
у них світи, повні незрячості,
мудрості й сліпої віри.
Лиш вітер зайде на вечерю,
і, ніби шашіль, точить страх -
що вже ніхто не зайде в двері,
їх слід загубиться в літах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609478
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.09.2015
автор: Настя Терник