Буяло літо. Липа відцвілася.
Підвів до неба очі - синій льон.
Але земля горіла ще в Донбасі,
Коли потрапив хлопець у полон.
Обравши долю нелегку солдата,
Важкий до рук узявши автомат,
Такі, як він, – ні здатись, ні продатись,
І слово вміють до кінця тримать.
Та іноді життя вкида сюрпризи,
Й для нього припасла своїх щедрот:
Після важкої бойової кризи
До ворогів… потрапив патріот.
Він і раніше зустрічався з болем,
Коли убитих друзів забирав,
І капала сльоза в шорсткі долоні,
Якими він щоку свою втирав.
Давно він знав: полон – то не для нього –
Гранату мав, себе щоб підірвать,
Поранений у руку важко й ногу,
Бо ж розірвався поряд з ним снаряд.
І ось він серед нелюдів-рашистів,
В самісінькому пеклі, ледь живий,
Серед «братів», так званих, ні фашистів,
Напівголодний, змучений, кривий…
Та найцінніш для нього тільки воля ,
Вона йому дорожча за життя,
А ще за рідних і близьких тривога,
Й любов до краю отчого свята.
Я знаю: рани час йому загоїть,
І не зігне таких, як він, біда.
За себе Україна ще постоїть,
Хоча й слабкою в світі вигляда.
28.06.2015.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609491
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 26.09.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)