Дивне почуття та дивні світлі ночі.
А зараз сонце нижче над обрієм встає.
Шкода, не пам’ятаю , які у неї очі,
Бо згадки та зітхання – це все, що в мне є.
Обійми я згадаю, та не її тепло.
І все, що в тім було мені з’їдає душу.
Усе, що мали ми, із літом відійшло.
Та я боюсь забуть, хоча й забути мушу.
Те дивне почуття до неї повертає.
І тепло на душі, та серце вже болить.
Осіння тепла ніч обійми нагадає.
Чи це так на завжди, чи на єдину мить?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2015
автор: kutorlanova