Пахне м’ятою поле і гірчить полином,
Не забуду ніколи я дорогу в село.
Мені Богом судилось народитися тут,
Де лелеки курличуть і, де мальви ростуть,
Де вітри нашепочуть мені нових думок,
Не забуду ніколи я дорогу в село.
Небо стишилось гордо таїною віків,
Дуже тут мені добре йти шляхами батьків,
Де ростуть осокори, де дитинство жило,
Не забуду ніколи я дорогу в село.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609581
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 27.09.2015
автор: Шостацька Людмила