Я довго ждав твого приходу,
Святу незайману весну
Твоя нестримна врода,
Залишила мене без сну.
Зненацька юність розбудила,
Розбуркала анабіоз.
І я своїм старим бадиллям,
Розквтнув сотнями мімоз.
В крові розтуркались вулкани,
Та з серця рветься дикий пульс.
В душі мелодія органу,
Життя міняє різко курс.
Готовий все я поміняти,
Зламати свій буденний ритм.
Бо запах терпко-юний м"яти,
Моїх вартує кращих рим.
Залишу я даремні звички,
Ти, зранку у моїх думках.
Любов немовби плинна річка,
П"є воду з чистого струмка.
Долоні ніжно обнімаю,
Тихцем тулюся ніс у ніс.
Я іньших намірів немаю,
Ніж захистити твої сни.
Коли вночі мене покличеш,
Я докладу усіх зусиль.
Аби твоє осяяне обличчя,
Не затьмарилося, мій син....
19.09.15
Сергій Мат
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2015
автор: cergey7mat